Життя братів Лишко — постійний рух. Вони продовжують вести справу батька на Чернігівщині, адже переконані: краще працювати на себе, ніж на когось.

Батько Павла Григоровича та Михайла Григоровича працював у колгоспі «Україна» в Олександрівці спочатку агрономом, потім завгоспом. Та доля колгоспу була класичною для більшості по країні: банкрутство. У ті буремні і не до кінця зрозумілі часи треба було вирішувати, куди рухатися далі. Григорій Лишко ризикнув і заснував СФГ «Довіра». І не прогадав.

Нам довіряють пайовики, ми ніколи нікого не підводили. Починав батько з 50 га, нині в обробітку 300 га. Коли батька не стало, ми з братом не роздумуючи повернулися додому, щоб продовжити його справу. Моя сім'я живе у Чернігові, братова — у Києві. Наше життя, то неперервний рух. Та він драйвить.

— каже Павло Лишко.

Павло старший за брата на 7 років, але це не стає перепоною усі стратегічні питання вирішувати спільно. Тим більше, що сам Павло відповідає за технічну частину, а Михайло — за агрономію.

Я з технікою дружу з 8 років, тому вибрав факультет механізації сільського господарства НУБіП. Агрономія прийшла сама собою. Сьогодні я інженер-механік та напівагроном. Хоча, мабуть, вже більше агроном.

— додає Михайло, усміхаючись,.

Інформацію черпає з інтернету, рівняючись на тих, хто працює в полі, а не розказує теорії. У сівозміні господарства — овес голозерний, гречка, кукурудза та соняшник.

У майбутньому планують відходити від вирощування соняшнику, вже відмовилися від озимої пшениці. Михайло каже, що вона буде не в ціні через надлишок.

Невигідно купувати посівну пшеницю за 15 тис. грн, а продавати по 4 тис. грн. Так і будемо на ХТЗ їздити.

— додає він.

Що стосується техніки, то першим трактором був ХТЗ 2511, який придбали у 2000 р. Він і донині у господарстві. Та коли гостро стала потреба купити економічно вигідний та комфортний трактор, Павло Лишко, не приховуючи емоцій, зізнається, що вибирали довго.

Насамперед визначилися із лінійкою, зупинилися на серії 130 к.с., бо є поля довжиною в 500-600 м, і велика техніка тут просто невигідна.

Такий трактор може працювати весь сезон. Спочатку ми не сильно навантажували його, через що була велика витрата палива — 18-20 л/га, нині — 16 л/га. Працювали з трьохкорпусним плугом, зараз добавили четвертий — трактор справляється

— каже Павло.

Вибір зупинили на Massey Ferguson 6713: трактор виграв за ергономікою та комфортом, має міцний міст і навіску вантажопідйомністю 5300 кг.

Моя дитина у 3,5 роки вміє керувати трактором і розуміє все. Наскільки він простий і зручний: після 12-годинної зміни почуваєшся не надто виснаженим

— додає Павло Лишко, акцентуючи, що має досвід з іншими брендами, коли були проблеми з запчастинами, у цьому випадку такого нема.

Трактор придбали минулого року в офіційного дистриб'ютора — компанії «МІНЕТЕХ». На сьогодні він відпрацював 400 мотогодин. По гарантії замінили задні диски, сервісна служба удосконалила конструкцію кондиціонера, щоб не потрапляв пісок до салону. В планах ще один 130-сильний та подальша тісна співпраця з компанією «МІНЕТЕХ».

У планах господарства придбати ще один трактор та комбайн. «Потрібна ще велика борона, щоб закривати вологу, робити менше проходів. Ідеально: трактор один раз проїхав і 18 метрів полосу закрив. Зараз підбираємо техніку, щоб можна було своєчасно засіяти, зібрати та реалізувати зерно», — додає Михайло.

У господарство з головою пірнув у 17 років, усі вихідні та канікули проводив із батьком на роботі. Працювали на полі, ремонтували техніку. Брат ще зі школи їздив на тракторі. Я закінчив магістратуру Київського національного аграрного університету у 2005 р., факультет механізації сільського господарства за спеціальністю інженер-дослідник. Із 5 груп бакалаврів була відібрана одна група найкращих для навчання на магістратурі, і я входив до цієї групи. Закінчив навчання з червоним дипломом. Інженерія — це моє. У шкільному віці у мене було два мопеди, три мотоцикли. Я все ремонтував

— з гордістю розповідає Павло.

СФГ «Довіра» активно включається і у соціальні потреби села. Брати кажуть, що, наприклад, завезти дітям у садочок чи школу подарунки від Діда Мороза приносить задоволення і їм, і дітям. Ми самі були школярами і пам'ятаємо, як то воно, чекати на диво. «Що заважає нам зробити маленьке диво?» — задаються риторичним питанням брати.